VanTransfers Bukovel Dragobrat

VanTransfers Bukovel Dragobrat Трансфери в Карпати - Буковель, Поляниця, Ясіня, Драгоб?

ТРАНСФЕРИ до Карпат. #Буковель #Драгобрат #Поляниця #Ясіня #Микуличин #Татарів #Яремче. Зустріч в аеропортах та залізничних станціях #Львів #Тернопіль #Київ.
Для поїздки на #Драгобрат організовуєм трансфери на гору з селища Ясіня.
Групові (збірні) трансфери від Івано-Франківська формуються з прибуттям потягів і до Івано-Франківська для успішної посадки на них :)

Індивіду альні по

їздки не залежать ні від часу ні від іншого транспорту.

Можливість замовлення легкових автомобілів класу люкс та автобусів до 33х місць.

Поїздки за кордон, туристичні, бізнес, спортивні змагання, музичні фестивалі, конференції. Прокатування польських віз

Насправді я написав у нотатках інший текст і передумав його публікувати. Вирішив поміняти вектор думок на позитивне і не...
04/11/2021

Насправді я написав у нотатках інший текст і передумав його публікувати. Вирішив поміняти вектор думок на позитивне і не публікувати, те, що не подобається мені. Поїдьте самі подивіться, поїдьте кілька разів з інтервалом кілька років і зробіть свої висновки.
А от що мені подобається в Німеччині — те, що все робиться на довготривалий період якісно і надійно!
За транспортну інфраструктуру (крім потягів, там є нюанси, але вони там круті). Перш за все велосипедну. Це ТОП, я б хотів, щоб в нас так було. Пріоритет руху — велосипед, громадський транспорт, автомобіль і десь там пішохід. Пішохідної розмітки немає повсюди, переважно на світлофорах. Вони переходять на свій розсуд, але посередині дороги є острівець безпеки. Завдяки велодоріжкам 20км на велосипеді їхати до роботи чи університету є цілком Ок. І дітей у садок 2х, 3х і навіть 4х відвезти теж.

Німеччина гниє з середини. Неможу порахувати скільки разів я був у німеччині, але перший візит викликав багато відчуттів...
03/11/2021

Німеччина гниє з середини.
Неможу порахувати скільки разів я був у німеччині, але перший візит викликав багато відчуттів — Вау! Нажаль, за цей місяць отримав більше розчарувань, ніж здивувань.
Довго міркував, що писати і чи писати взагалі, але вирішив, раз я є хейтером, то таки маю сказати кілька лайливих слів.
Німеччина — країна, яка дійшла до певного піку розвитку. Здавалося б вже все продумано, всім все зашибісь, тепер просто можна жити приспівуючи.
Містами і містечками вдень гуляють туристи і всі інші, але не німці, бо вони вчаться, працюють або кудись їдуть для того, щоб забезпечити невідомо кого, але не себе. В більшості з нас є стереотипи і чим старші (за віком), тим їх більше і дурніші. Тому часто думають, що в німеччині дуже класно жити, вони там жирують, в баблі, в шармі і на крутих тачках гасають по найкращих автобанах світу і ще й без обмеження швидкості, а ми тут босота ні до чого доробитись неможемо. Так от, це зовсім не так! Бабла там ніхто (крім вибраних) немає, а хто має, той сидить тихенько, бо інші немають, тому невипендрюйся. Шарм — ходять в зачуханих фірмових речах. Щоб ви розуміли українські секонди не купують їхній секонд. Круті тачки не їхні, а банківські, а на кожному автобані ремонт і живуть вони в орендованій хаті.
Напевно великий секрет не відкрив, а чому гниє з середини так і не сказав)) все як завжди, напишу в наступному пості)

Розуміння цінностей приходить після їх втрат. Думаю, розвиненіші країни теж розуміють, що сучасне будівництво зручніше і...
22/03/2021

Розуміння цінностей приходить після їх втрат. Думаю, розвиненіші країни теж розуміють, що сучасне будівництво зручніше і комфортніше, але, під впливом здорового глузду і далекоглядності, їх зберегли і вони мають свою впізнаваність. Описатувати, що я бачив і як бережуть іноземці свою культуру можу довго, але для цього потрібно три відра самогону.
Нажаль ми неможемо похвастатись жодним селом, напевне у всій країні, так як контроль над будівництвом відсутній як у містах, так і у селах.
Побачити в Закарпатті будинок у скандинавському стилі... хм... а чим вам хата гражда недовподоби? Окей, можна і не гражду, але зберегти мотив можна і в сучасному будівництві, було б бажання.
Сумно, бо коли приїжджаєш в один з найбільших курортів — Буковель, то там є все, від банальних забудов, до будинків з дахами мало не мечеть, а гражджа є лише в етно парку Гуцулленд. Прикольно?
Ваше ставлення, панове?

Підзахаричі — то такий конкретний знак і пояснення мого стану) Я дико реготав, як побачив знак і неміг не сфоткатись, хо...
07/10/2020

Підзахаричі — то такий конкретний знак і пояснення мого стану) Я дико реготав, як побачив знак і неміг не сфоткатись, хоч я тут і невперше)
Дуже багато поїздок цього року невідбулось, багато непобаченого, нескуштованого... хоча цього року за кермом я провів не так вже і мало, від 01.01.2020 на сьогодні 41000 км — намінутку екватор землі 40!
Але цього року я більше подорожував із сім‘єю, і більше україною.
Про підзахаричі — екшину, який мене живить, стало мало, бо зараз я більше займаюсь новою справою в ,яка є нашим сімейним бізнесом. Вроді і задоволення більше, і дома частіше... але, напевне, по часу ще менше.
Саме тому, ця поїздка на РЛС «Памір» для мене було саме то!
За один вечір я зарубав цілу смереку, тепло було доранку) прибухнув чуток, і вперше за 10+ років ночував у наметі.
Треба ще! І хочу зимою сюди повернутись. Ще ніколи не ночував у наметі в мороз. Думаю буде цікаво.
Всім добра і рідше бувати підзахаричах)

Люба хуйня занєхуй, а як нє то вибачайте🤘🏻Під таким лозунгом від здійснилась довгоочікувана мною поїздка. Сильно дєкую ...
04/10/2020

Люба хуйня занєхуй, а як нє то вибачайте🤘🏻
Під таким лозунгом від здійснилась довгоочікувана мною поїздка. Сильно дєкую тобі Бодька, шо відговорив мене туда викєгти свого зорельота, бо відоу там би ми його і залишили, а може і нє, бо я сильно впертий, але луччє не пробувати і тим, хто читає ці записки, одержимого їздою, нерекомендую пхатись туди своїм автомобілем. В мережі є фотки Тесли на Томнатику, але чим її туди вивезли незнаю, бо таки тєшко було б нею туда заїхати, необірвавши бампера і пороги, нерозтрощити колеса гострим камінням.
Тому гугліть чуваків, які туди возять або топайте пішки. Мені пішки немош, бо я каліч) розірвані зв‘язки, протрузії хребта, тому пішки я непіду. Чао чікас унд чікос)

12/11Три рази він мені віддавав карнет, кажучи, що не знає, що з цим робити, чекай експедитора.Але не може експедитор оф...
22/04/2020

12/11
Три рази він мені віддавав карнет, кажучи, що не знає, що з цим робити, чекай експедитора.
Але не може експедитор оформляти документ, у якому написано великими буквами, що вносити зміни має право тільки митна служба. З цим карнетом я мав справу вдруге в житті, і минулого разу теж натерпівся знущань, але думка про те, що це останній поріг перед дверима додому, допомагала втримати себе в руках. Зверхність митника не дозволяла йому сказати мені, щоб я зверху написав, які товари повертаються назад. Саме я мав написати, що повертаються товари під номерами 1-3 і 5-18.
Не обійшлось і без помилок в карнеті, бо Краківецька митниця не підписала його на титулці і не поставила печатку, саме тому мене так довго мурижили на в’їзді поляки. Але про це я вже дізнався при оформленні на українській митниці, яка тривала недовго і теж не без приколів. Солдатик виписав талон на зелений коридор, а мав виписати на оформлення вантажу. Оформлення тривало не швидко, але не смертельно довго. Сторонні митники щось жартували про вигоду, але ніби не в мою сторону. Митник попався нормальний, але їхня бюрократія вимагає сфотографувати вміст автомобіля, тому довелось витягти кілька велосипедів.
Останні 400 км, включно із закарпатським перевалом на парі літньої резини при снігу і температурі -6, вже не викликали ніякої тривоги. Бажання скоріше доїхати додому поступово змінилося розумінням, що я два тижні мушу буду провести у самоізоляції.
У Франківську поїхав у сторону дому на автомийку. Зняв стрес, продезінфікував автомобіль, забрав передачу з дому і закрився у квартирі.
Минуло вже більше трьох тижнів, а я все ще живий) надіюсь і вам нічого не бракує. Попри всі незручності цієї поїздки я невідмовлюсь від майбутніх, єдине, що треба бути більш критичнішим до застережень.
@ Ivano-Frankivsk

11/11Стукнула дев’ята година, засвітились фари і загуділи двигуни. Не барячись, я рушив за всіма, і колону з нашого боку...
21/04/2020

11/11
Стукнула дев’ята година, засвітились фари і загуділи двигуни. Не барячись, я рушив за всіма, і колону з нашого боку випустили найпершою! Юхху! Ми у колоні з циганами. У моїй смузі їх, здається, не було, бо це була єдина цивілізована колона, яка не стрибала з ряду в ряд, не робила різких рухів, нікого не підрізала. Австрії вже не видно, сунулись ми повільно, з відразою спостерігаючи циганський дебош з правого боку. Під’їхали до КПП, і наші паспорти оглянули символічно. На вікно наклеїли «чорну мітку» із зображенням колонки і надписом «транзіт онлі».
Мадярщина. Останнє зґвалтування полягало в стоянні на АЗС для дозаправки і покупці віньєти з тими самими чистолюбами.
(Не подумайте, що я ксенофоб, але нас вони оточили з усіх сторін і враження від перебування з ними абсолютно не найкращі.)
Ще так легко до Будапешту я не їхав, але все ж очікував продовження свята на українському кордоні. Ми ж рухались коридором на Чоп, а не на Лужанку, а там може бути колона з вантажівок. Ну і карнет замитнити — це ще ті качелі, і займає багато часу. Тому до кордону доїжджав Толік, дай Боже йому здоров’я!
Я дуже нечасто довіряю комусь свій автомобіль, бо ще той тошнот. То не догазував, то перегазував, то яму зловив. Єдина, кому я це дозволяю, то моя дружина. Але настав час похвалити Толіка. Він один з небагатьох, хто дав мені поспати на ходу. Не було зайвих гальмувань і різких рухів, я це відчув лише на одному відрізку шляху, розумію, що він був стомлений, але тим не менше дуже вдячний!
Завершальні штрихи! Мадярська сторона кордону виявилася пустою, ми дуже втішилися, а я сильно здивувався, бо це ж один із завантаженіших західних кордонів. Заїхавши на вантажний коридор, практично одразу попав на митну територію і пішов оформлятись. Переді мною був лише один водій вантажівки, якого оформили за 10 хв. Я вже казав, що ЦМР суттєво простіша митна декларація і вона має класичний вигляд, тому водії вже знають алгоритм дій.
Дійшла черга до мене, ставлю у вікно свій карнет. Мадяр за хвилину викидає назад із фразою «Что ти хочішь?» Починається! Таке ставлення від поляків і мадярів до нас викликає непереборне бажання засадити ногу у вікно і більше туди не повертатись.
Далі буде) @ Івано Франківськ

10/11Мадяр із нашими паспортами в руках і невблаганним поглядом махнув мені слідувати за ним, на розворот до Відня. Добр...
18/04/2020

10/11
Мадяр із нашими паспортами в руках і невблаганним поглядом махнув мені слідувати за ним, на розворот до Відня. Добре, що в мене в зубах лише дві пломби, бо зі злості розкришив би всі зуби.
«Хальо!» - знову почулося у вікно. Австрієць розігнався розказувати мені, що Австрія закрита і ми тебе не пустимо, вертайся в Угорщину. Кеп! Я з радістю, але мене мадяри відправили до тебе. Коли він зрозумів моє походження, припаркував мене збоку і сказав чекати на машину супроводу. Схожих назбиралось 3-4 машини, і тоді під’їхав солдатік на джипі. Він нас повів на міст, де направив знову в Угорщину. Аплодую!
Тоді він второпав, чому я не став за ним їхати, і направив мене на іншу стоянку на території Австрії. Автомобілів уже було багато. Прийшов поліцай і сказав чекати тут до 9-тої бла бла бла. Ще вказав на автомобіль і сказав, що там роздають їду. Кинув я туди оком, а там цигани вже починають пре-паті до весілля. Пропозиція супер, але дякую. Ми себе берегли дві доби в дорозі не для того, щоб з циганами зараз обніматись, а завтра невідомо яку заразу привезти додому.
Трохи почекавши в машині, я вирішив пройтись на заправку: може, буде хліб смачний, що малоймовірно. Вичекав чергу на вулиці, зайшов усередину. Фуету з хамоном, звісно, не виявилося, хліба теж. Були класичні сендвічі за ціною 4-7€. Я ледь не спокусився, як тут чувак приносить назад сендвіч, який він передумав брати. Ой бляааа. Та ну вас!
Час тягнувся, як гума. Спати не хотілося. Почало темніти і холодати. Газу в балоні майже не залишилося, але останній раз приготувати їсти і каву нам вистачило. Мівінка залишилась одна на трьох. Тренерський склад вирішив, що її треба віддати мені. Благородно, але я не прийняв. У нас було ще три великі консерви тунця, орієнтовно кілограмові. Закип’ятили ми побільше води, насипали туди тунця і поділену мівінку. Жирненький бульйон з тунця і мівіни перетворився на зупку, поділили залишки хліба і фуету, запили щілинки кавою і знову помили руки. Не так вже і страшно, і точно краще ніж, підхопити заразу.
О 20:30 до нас під’їхав екіпаж поліцаїв і сказав, що через пів години почнуть пускати. А тут занавіс, далі завтра)

9/11Отже, після шести годин на австрійській митниці мене хочуть повернути у Відень. Простягую митникові карнет А.Т.А.: м...
17/04/2020

9/11
Отже, після шести годин на австрійській митниці мене хочуть повернути у Відень. Простягую митникові карнет А.Т.А.: мені не треба у Відень, кажу, я вже там був. Не всі цольники знають, що таке карнет А.Т.А., а по їхньому віку я виснував, що ці точно не знають. Щось вони там переговорили, полистали карнет і пішли до старшого, який вказав туди, куди і вони. Все пропало! – подумав я собі. 6 годин з циганами в трубу. Вернувся він до мене і каже – “гоу ту якесь село. Іт, сліп енд автер 9 оклок бордер контрол віл бі оупен».
Сенк ю, хай файв! Така шляпа властива для України, але ж ми в Австрії. Як так? Невже не можна було запустити зустрічною смугою машину, на якій би писало, що транзит закритий і відкриється в 21:00, розв’язка в сторону Відня була 8 км тому, тобто з самого ранку я міг нею звернути і не паритись, а спокійно відпочивати до вечора.
Ми вирішили пройти максимум цієї тянучки повторно, до місця, де австрійці розвертають транзит, щоб бути в числі перших, коли його відкриють. Ну ми ж з України)
За годину впорались, глухе стояння швидко набридло, і Толік з Тарасом прийняли рішення повторно показати карнет цольникам. Не зволікаючи, я завів автомобіль, під’їхав до них. і вони сказали, що наче мають пустити. Трохи насторожило, але з чим чортяка не жартує?
І що б ви думали, цольник знову показує на міст. Кажу йому:
- Я вже там був, у мене карнет, їду прямо до мадярів.
Моя настирливість не дуже переконала його і він мене все ж повертає на міст.
- ЦМР (СMR)?
- Ноу! ATA!
- Бордер із клоузед, кам бек ат 9!
- Щойно мої товариші приходили сюди пішком, їм дали зелене світло, чому ти тепер мене кидаєш на розворот?
Напевно, йому набридло зі мною сперечатись і він пустив мене у бік мадярів.
Ситуація схожа, як у французів: проїхали багато екіпажів, але я за звичкою не поспішаю тішитись.
Стали біля останньої будки, питання те саме:
– ЦМР?
– АТА!
Там така шпана стояла, шо вони точно не знали, шо таке АТА. Тиснув я на той карнет хвилин десять, але вони успішно мене розвертали. Окей, думаю, залишіть мене принаймні тут, щоб я між циганами не стояв, стукне 21 година і пустите.
І шо, думаєте, дозволили? (Спойлер: дзуськи! Але про це в наступному пості.)

8/113:38 на годиннику, навігація показує 15 км до мадярського кордону, я в лівій смузі їду повз довжелезний коридор вант...
16/04/2020

8/11
3:38 на годиннику, навігація показує 15 км до мадярського кордону, я в лівій смузі їду повз довжелезний коридор вантажівок. За 10 км до кордону черга зупинилась. Як ви, можливо, знаєте зі сторіз, ми таки не встигли — черга після 5-тої години повністю зупинилась. Я сперся на руль і вирубався, поки зійшло сонце і почув якийсь кіпіш. Цигани в черзі рознюхали, що попереду ліва смуга пуста, бо вантажівки, в яких закінчилось Тахо (робоча зміна), стояли нерухомо. Тому через смугу невідкладної допомоги можна було проскочити ще кілька кілометрів. Чесно кажучи, я не розумів, з якого переляку відбувається рух, але не був готовий чекати до 21:00, тому рушив за циганами.
Що вони тільки не витворяли і як тільки не намагались вискочити бодай на одну машину вперед! Ніби і разом їдуть, але скачуть одне перед одним: то між вантажівками, то між собою, а результат – нуль! Якби це було раз чи нехай п’ять разів, то може б і не помітив, але це постійно! Після кожного просування в черзі вони вибігали один до одного покурити, похаркати, викинути сміття. Серед них були заможні, бідні, багаті і навіть «дай пагадаю на рукє», з дітьми зав’язаними в хустку через плече. Повний фул! В один момент навіть почали сигналити, ніби весільний ескорт.
Та кордон таки наближався, і я бачив, як зустрічні машини їдуть у бік Відня, значить, усе ок. Але ближче до кордону помічаю, що щораз більше зустрічних автомобілів стають по узбіччях. Спершу подумав, що то якась аварія, але ні. Тим циганам щось викрикували, але шо я там на їхній мові розумію — та й не факт, що то румунські цигани, бо туди їхали всі Балкани, і це міг бути будь-хто.
Вся ця тяганина тривала від світанку, орієнтовно з 6-тої години. В 9:30 ми на ходу зварили собі кави в авто, не зупиняючись. Хто не в курсі, то комплектація мого автомобіля має і таку опцію)
Десь опівдні бачу австрійського прикордонника, який починає розділяти нашу колону на дві частини. Одних прямо, інших на міст. І тут я зачув запах смаленого. Лише глянувши на мій номерний знак, він скеровує мене праворуч. Ми відкриваємо бардачок і витягуємо карнет А.Т.А., який був планом Б. І тут цольники вказують нам напрям на Відень!
CENZORED! CENZORED! CENZORED!

7/11Отже, ми в Німеччині. Пані Меркель щойно видала відеозвернення, яке всі зацінили: як без паніки звернутись до народу...
14/04/2020

7/11
Отже, ми в Німеччині. Пані Меркель щойно видала відеозвернення, яке всі зацінили: як без паніки звернутись до народу і розказати про загрозу вірусу. Про те, що лікар, який робив їй обстеження, знайде в себе вірус, вона дізнається лише завтра. Але ще не завтра, і ситуація дуже заспокійлива. Ми ліктями закриваємо двері вбиральні й женемо далі.
Німеччина для мене є ще і тією країною, у якій я почуваюся безпечно і впевнено, бо був кілька десятків разів транзитом і ні. Вона ближче до дому. Як не пустять австрійці, то не дуже і страшно, бо є родинна вписка в Гамбурзі, куди мене вже запросили кілька днів тому без обмежень у часі, бо самі замкнені у Дубаї) Але це план В, а ми тримаємо курс на Зальцбург, який є пунктом пропуску в Австрію, на транзитний коридор з 21:00 до 1:00. Їхати 5 годин, встигаємо!
В кінці німеччини докотили до тракстопу: чистенько, ніби у Швейцарії. Не торкаючись нічого, відкрили легенько ногою двері, сходили в туалет, помили руки з милом і погнали до кордону.
З досвіду знаю, що тутешні тянучки займають близько 20 хвилин (якось навіть годину стояли), тому швидкого проходження кордону не очікував. Проте цього разу ми проскочили дуже швидко. Не за п’ять хвилин, але точно не більше пів години.
Приблизно північ, до закриття коридору година часу, встигли. Під’їжджаю я до умовного КПП, мене зводять в бік. Короткий діалог, супроводжений переглядом паспортів і заповненням анкети. Дає підписати. Питаю:
- Що це?
- Транзіт онлі!
- Окей.
Я поставив хрестик і він спрямував мене на виїзд.
Ще одна перемога! На радощах купляв віньєту (оплата за дороги), то навіть не подивився, скільки мені дали здачі з червонця. Швидко приклеїв до вікна, поки австрійці не передумали, і погнали далі, бо на мадярський коридор запасу часу немає, а по Австрії ще близько п’яти годин дороги. Не знаю, скільки я осилив їхати, але мотивація була меншою, бо в Австрії на автобанах трошки краще ніж в Німеччині, але “темна нічка гори вкрила” (тут співаємо улюблену пісню моєї мами). Роздивлятись нічого, тому пам’ятаю лише, як Толік розбудив перед угорським кордоном.
Далі буде, не перемикайтесь😉 @ Alozaina

Address

Ivano-Frankivsk
76492

Telephone

0667828869

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when VanTransfers Bukovel Dragobrat posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to VanTransfers Bukovel Dragobrat:

Shortcuts

Share

Category